Писала вірші і складала докупи,
щоб зміг ти нарешті мене, та почути.
Своє хвилювання стелила по строчках,
любов маскувала свою по куточках.
Не знала вірші як тобі дарувати,
хіба листоношою внести до хати.
Нарешті сама я тобі написала,
чекала на відповідь, майже згасала.
Мовчав ти, мовчала і я, потихеньку
палила від болю вірші-вороженькі.
Минули роки, відболіло, відстало,
я більше віршів для тебе не писала.
Дивлюсь я на тебе: не торкнешься серця,
повиміло вітром і поріх, і скельця.
Любов до теб́е, мабуть вмерла учора...
Я нині як щастя нова і прозора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500414
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2014
автор: Оксана Квитка