Надто жорсткі,
ці акорди двобоїв з собою,
що на нотному стані
не поляжуть за тихий мотив,
знову звуки прибою
глушать тихі бемолі
скрипковим ключем
карбуються таємні ходи
музика грала
та чомусь її раптом не стало
злякалася шуму
(який власне творила сама?)
схоже, мало із тіней
надвечір у мене зосталось
надто сухо і різко
шепоче розбита струна
і тепер так багато,
наскільки не знає сам бог
тих треків, що хвилі
тихо розбивають у скронях
скільки було вже
і скільки ще буде епох
поки прийде лиш те,
що житиме тільки сьогодні?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500256
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.05.2014
автор: kore