Розірви мене і викинь десь на узбіччя...
Кричи голосно й шалено, як завжди,
Лай мене за мої парадокси та протиріччя.
Відірви від мене себе разом зі щастям.
Скажи, що я кляте блядище...
Та бездушне сучище.
Кричи. Матюкайся і лай.
Я змовчу. Зви стеpвом тупим,
Ти ж так це любиш робити.
Хіба я можу тебе навчити
Як правильно клясти, щоб не послати у рай ?
Я змовчу, стерплю і очі тепер не потуплю.
Піду назавжди й поминай як мене звали.
А ти мене й далі можеш стеpвом тупим називати,
Я не буду зважати.
Я вже втомилась все тобі пробачати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499794
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2014
автор: Олька Оленька