сріблястий сміх, та блискітки в очах,
і губи повні зваби неземної...
ця жінка вам з’являлася у снах…
але вона не може бути мною…
бо тіло… так відмінне від душі…
таке із віком вже – недосконале…
побите – на крутому віражі…
морози, грози, ненависть пізна́ле…
ще рветься, ще зліта моя душа,
у кам’яного тіла на припоні…
…та спогади вбивають без ножа,
і додається сивини на скронях…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499740
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2014
автор: Ірина Лівобережна