(жартома про серйозне)
Від втоми й духоти Земля зітхає
і прохолоди вечора чекає.
Скидає з себе пелени прозорі –
їй нічка хутко вишиває зорі
на карнавальній чорній пелерині –
Землі на раут міжпланетний нині.
Прошепотівши на ніч дітям казку,
вдягла на очі карнавальну маску,
ще й пришпилила Місяць-діадему,
згребла з плечей усі діла й проблеми
й, сховавши під супутницю-хмаринку,
гайнула на космічну вечоринку.
Не з'явишся, порушивши дрес-коди,
то завдаси усім планетам шкоди.
Їм просто, безтурботно лиш гуляють,
бо егоїсти клопотів не мають.
Серед космічних пані – ти єдина
трудяга, хлібосольна господиня,
привітна, щиросердна, незбагненна.
Дітей у тебе – тьма неізчисленна!
Всіх треба годувати і поїти,
стражденну флору соками налити,
і фауні строкатій раду дати,
і homo sapiens-ам вкотре нагадати,
щоб не поводилися з меншими по-панськи,
по-лю́дськи щоб жили, а не по-хамськи.
Від них – самі лиш клопоти й турботи!
То розіллють в морях якусь бридоту,
то "вспять" повернуть ріки – а на біса?
То, глянь – ліси карпатські стали лисі!
І надра геть спустошують розбійно,
а то затіють справжні люті війни...
І серед звірів не знайти негідних,
Щоб нищили свій прайд, собі подібних!
Ех, діти!.. Ну не можуть зрозуміти:
без тебе – ні секунди їм не жити!
.
Стомилася Земля і перед ранком
затихла на годинку, до світанку...
Це вам не жарт – вік на орбіті пішки!
Здрімни, рідненька, відпочинь хоч трішки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499709
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2014
автор: Світлана Моренець