Гелгочуться онуки,
Як гусоньки малі.
Як мед ті дивні звуки,
Що визрів на порі.
Заповнює висоти,
Аж гріється душа.
Печатає, як соти,
У осінь вируша.
А серденьку байдуже,
У грудях стукотить.
Із рамочки зіструже,
Ще хочеться пожить.
Роки нехай кленові,
Біжать в осінній .
Зозуленька в діброві,
Зупинить листопад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499669
Рубрика: Присвячення
дата надходження 17.05.2014
автор: Дід Миколай