У кожного закінчення є своє продовження:
Обов’язково буде спуск, якщо є вгору сходження.
І ніч для дня відмірює рубіж, малює втомою.
А сонця схід є для життя причиною вагомою.
Мета, що є у кожного, вмить ближче не опиниться,
Та врешті-решт все досягнеш, якщо мета не зміниться.
На місті стій, коли не йдеш, назад є кроки марними,
Для руху настрій та запал є приводами гарними.
Коли в житті змінилось щось...Журба. Крапка. Знак оклику!
Ти не сумуй. Прислухайся до серця свого поклику.
Обов’язково смуток цей на радість перетвориться,
Бо кажуть люди не дарма: «Усе на краще робиться».
Ти визнач раз і назавжди, до чого йти збираєшся.
Іди, та не зважай на те, що часом спотикаєшся.
Висот захмарних досягти нелегко, гір не бачивши.
Цінуєш більше успіх свій, сили такі затративши.
Хто поряд йшов, у мить важку не залишив в самотності,
З тим радість слави розділи без гонору і гордості.
Й коли мети ти досягнеш після важкого сходження,
На всіх звисока не дивись. Це не кінець – продовження.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499628
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.05.2014
автор: Серафима Пант