[i]Переклад[/i]
Євгеній Євтушенко
Я на пароплаві «Фрідріх Енгельс»,
а у голові – суцільна єресь,
хор думок одна одну жене.
Я не розумію, що ся стало, –
з болем і надривом щось кричало:
[i]«Громадяни, слухайте мене…»[/i]
Палуба гойдається і стогне.
Під гітару палуба чарльстоне.
Палуба сьогодні не засне.
Бо на реї плаче здичавіло
пісенька, з якої зрозуміло:
[i]«Громадяни, слухайте мене…»[/i]
Там сидить солдат на бочкотарі,
нахилився чубом до гітари,
пальцями мудрує щось чудне.
Він гітару і себе замучив,
але тільки пару слів озвучив:
[i]«Громадяни, слухайте мене…»[/i]
Громадяни слухати не хочуть,
громадяни про своє торочать.
Що їм завивання голосне?
Їм сьогодні відпочити треба,
то чого волає він до неба:
[i]«Громадяни, слухайте мене…»[/i]
Он і п’яний – п’є і наливає,
картою козирною вдаряє,
помідори сіллю натирає,
Ну а цей гармошку рве та гне.
Скільки раз отак усі мовчали,
коли в когось теж душа кричала:
[i]«Громадяни, слухайте мене…»[/i]
А тоді і їх ніхто не слухав.
Ребра розпирала сила духу,
що не доказала головне.
І тепер душа несамовита
слухати не хоче пережите:
[i]«Громадяни, слухайте мене…»[/i]
Ой, солдат на сцені бочкотари,
я такий же – тільки без гітари,
я пройшов через усе земне,
я іду і руки простягаю,
я, уже охриплий, повторяю:
[i]«Громадяни, слухайте мене…»[/i]
Страшно, як почути не бажають,
боляче, коли не почувають,
що і їх ця участь не мине,
що веде у люди за собою
вимучене все оце із кров’ю:
[i]«Громадяни, слухайте мене…»[/i]
http://www.evtushenko.net/017.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499350
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 16.05.2014
автор: I.Teрен