Ти полюбив, ти знов кохаєш,
і просто знову, сам не знаєш,
що ти лиш раб чужої долі,
у безкінечності і горі
в тяжких кайданах пристрасті.
Ти спиш! Тобі здається це лиш сон,
де ти є все, де ти є Бог.
насправді - це омана,
ти ж добре знаєш як буває зранку.
Дрімота, кава і розмова.
Що - це помилка, дивна сповідь.
ти їх наслухався, давно,
коли ще вірив у любов,
і ти лиш кажеш - "так буває".
А серце знов вкривають рани.
Ти проведеш її на поїзд,
ви не побачитесь ніколи.
Ти посумуєш може з місяць.
І знов любов на ніч відкриєш.
20.06.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499263
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.05.2014
автор: Andry Monk