Ще захмарне щасливе не знайдене місто,
не розхитано маятник вічних основ,
ще не складено пазли з осіннього листя
у веселому гаморі літніх дібров...
Ми здіймаємо руки до райдуги й досі
і молитву читаємо вічній красі,
але, все ж, підсвідомо ми кличемо осінь,
бо закохані тільки у неї усі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499252
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.05.2014
автор: Лео Нардо