То не марево... Просто хотів
перевірити: подих ще кличе?!
Дистильовані води дощів
умивають понурі обличчя...
Крізь трави пробиваються повсть,
відкидаючи міф про охайність
і чекають, чи зможе ще хтось,
десь підтвЕрдити їх життєдайність...
Хто пролитись колись їм звелів?
Хто у вічності краплям признався?...
Ми не знаємо те взагалі
з чого світ і коли починався...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499205
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.05.2014
автор: Лео Нардо