Жага, буденність, самота,
Забутися бажає не земна душа.
Келих вина, по вінця почуття,
Така невимушена і легка хода,
Вмить обірвалась як струна,
Щосил натягнута щодня.
Тепер від келиха вина.
Бар*єрна лінія низька,
Що відмежовує Життя.
Ще крок і Прірва...стукіт серця,
Відкриє очі - і нема.
Його нема!
А поруч темрява німа...
Останній слід її пера,
Останній келих для вина.
І ця іронія Життя,
Так тихо-тихо спогляда,
Як забинтована душа,
Тремтить в твоїх, ЧУЖИХ обіймах..
Ось так солодка перемога,
Не більш, як розпач для душі!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499190
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.05.2014
автор: J.R.