Добро є в серці кожного із нас.
Добро – той вогник, що ніколи не згасає.
У груді каменів ховається топаз,
Та іншим скарб не кожен відкриває.
Бояться слабкості, та слабкість не в добрі.
Бояться щирості, бо щирим нині важко.
Заплутуємось у суцільній грі,
І світом править не добро – «бумажка».
Втрачає блиск коштовний мінерал
Під впливом пилу вічної омани.
Кому нема ціннішого за нал –
На місці серця у того «кармани».
Є справжній скарб, дорожчий за усе.
Сховавши від людей – ціну втрачає.
Відктите серце сяйво в світ несе.
Нехай воно ніколи не згасає!
Не забувайте, що добро – топаз.
Багатство своє іншим відкривайте.
Від того світла, що іде від вас
Ви ще і ще багатшими ставайте!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499169
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.05.2014
автор: Серафима Пант