Яка ж ти ще маленька і наївна
чомусь не бачих справжніх кольорів.
І хоч поезія твоя така чарівна,-
та янгол у мені давно змарнів
не світить німб давно над головою,
не тріпотять вже й крила за плечми
насправді в цьому світі я з тобою
зробилися простенькими людьми...
з двома руками і двома ногами...
із мріями,і своїми слізьми...
тепер літаю лиш у снах ночами
де в моїх крилах шелестять вітри.
та знаєш,не важливо,чи є крила,
не крила роблять ангелами нас
Лише коханню все підвласне,мила.
кохання не зруйнує навіть час.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499077
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2014
автор: Inglar Vendetta