Знов цвітуть спориші,
Дрібно - дрібно обабіч дороги
І несуть вони спокій душі,
Ця дорога веде до порогу…
Переступиш батьківський поріг,
За порогом є мама і тато,
Поклонись до притомлених ніг,
Бо батьки – це завжди для нас свято…
Приголубить матуся тебе,
А татусь дасть пораду, як жити,
Споришева дорога веде,
До хатини, де можуть зігріти…
І співає від щастя душа,
І клекочуть малі лелечата,
А додому, завжди в споришах,
Приведе нас дорога квітчата.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499074
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.05.2014
автор: Віталій Назарук