Я слухаю як стукає дощ
На другому кінці міста,
Розбиваючись об мої вікна
Спочатку повільно, дещо меланхолійно
Удари пришвидшуються і гучнішають,
Збільшуючи амплітуду по наростаючій
Поодинокі зливаються в симфонію,
Яку здається чую тільки я,
Бо вона розлилась в моїй голові,
Феєрверком мікроінсультів,
А ти спокійно протікаєш в серці,
Як за мить до інфаркту
Яке на другому кінці міста...
Але неначе на іншій планеті,
На якій немає кисню.
На якій немає мене.
Дощ зупинився
Я знову вдома
Де немає кисню
Де немає тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499054
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.05.2014
автор: Сабріна