[Розмова мами із донькою, яка збилася зі шляху…]
Привіт, мамо!!!
Вибач, давно ми з тобою говорили
Не було часу… але ти як завжди, мене розумієш
Я знаю, ти молишся за мене!!!
І я тобі за це дуже вдячна…
А знаєш, мамо, ти стала снитися мені…
Зі мною ти говориш, уві сні
Ти дуже просиш, щоб я ніколи не забувала Бога.
І хоч інколи до церкви я ходила.
Ти ніжно обіймаєш мене,
Там, у сні… солодкому.
Себе я відчуваю іще дитиною малою
Там, у сні…. на жаль….у сні…
Я пам*ятаю, як ти мене на ручках колихала
На твоїх ніжних, сильних, натруджених руках…
Мамо, я пам*ятаю, мені не страшно тоді було іти вперед
Бо ти завжди була поруч!!!
Мамо, ти навчала мене… любити Бога
Допомагати ближньому…
Ти навчала мене як у світі правильно жити
Мамо, я пам*ятаю!!!
Я дуже сумую за тобою, мамо!!!
Як добре, що я ще можу тобі подзвонити…
І сказати, що я тебе дуже люблю!!!
Мамо, Дякую тобі за недоспані ночі
За ласку, за тепло, за добре слово…
Мамо, Дякую тобі за все!!!
Самоліченко Світлана
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498848
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2014
автор: Samolichenko Svitlana