Сплети мене з ниток тонкорунної вовни
Аби відчувати тебе на дотик, її рукою
Аби без болю ходити на полювання
Рукою вбивці валити тебе додолу
Ну ж бо,в'яжи,мій герою.
Я хочу не битись в агонії страху
Не так смерті, як вічного життя
Яке буде нудним і довгим
Воно не закінчиться ніколи
Врятуй мене, мій герою
Стежками самотності живем в непокорі
Та найперше з самими собою
У теренах смутку закуті в неволі
В неволі від щастя, в неволі без долі
Та насправді творці тої долі
Усе що живе і вирує у серці
Жадає вологи, цілющої води
Якої ж насправді купці ми самі
І всі наші біди у нас в голові
Яка розумніша за інші усі
Скрижалі до рук би, і чари бездонні
Примари ,що ліки готують від зла
Мені дайте краще пігулки чарівні
Аби тільки я щасливіша була
Герой - то є совість моя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498822
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2014
автор: UkrainianGirl