الصمت

..і  коли  западає  мовчанка  каменем  на  дно  слухавки
стріляє  так  часто  у  грудях  ніби  зняли  з  запобіжника
у  нашій  квартирі  суцільні  дрімучі  сутінки
що  важко  згадати  який  сьогодні  день  тижня
субота  чи  понеділок..
затягнена  передмова  тепла  як  натяк  що  час  припинити  чекати
і  так  дійсно  легше  ігнорувати  стрілки  годинника
від  утоми  твій  голос  трохи  хрипить  і  картавить
а  мені  здається  то  великий  пухнастий  кіт
муркотить  на  колінах..
єдина  наша  провина  у  тому  що  ми  без  пам'яті  любимо
бог  занадто  ревнивий  аби  пробачити  нам  цей  гріх
але  якщо  і  досі  легені  розтягуються  немов  стулки  акордеонові
значить  ми  ще  живі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498631
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2014
автор: Майя Грозова