Коли назбиралося болю по вінця,
Не кинеш копієчку - чаша надкрай,
На марно ти сили свої не втрачай,
Не кидай в вогонь безнадії полінце.
Одному у полі війна – то поразка.
З своїми думками боротись не варт.
Якщо зник з життя перебірливий фарт -
До друга звернись. Не соромся. Будь ласка.
Людина у світі - маленька комашка
І в повені бід безсила вона,
Та знайдеться той, хто має човна.
Не смійся – ридай, коли дихати важко.
Нехай день пройде у розборі польотів.
Втуп очі у стелю, та в себе дивись,
Наступного разу не помились,
Бо сліпить життя камікадзе – пілотів.
Хук справа, хук зліва. Защо та навіщо ?
Так доля гартує. Її ти почуй !
Дароване Богом тобі не змарнуй.
Від правди втечеш - до безвиходу ближче.
Для чого відкрила ту скриньку Пандора ?
Чому доброта свій рейтинг втрачає,
Чом чесність, як прісна вода висихає,
Для чого у світі біда є та горе.
Хто біль відчував – смак життя зрозуміє.
Є близьких любов, що сильніша напасті.
Із бурі тривог прийде райдуга щастя.
Змінити все можна, бо лишилась надія.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498599
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2014
автор: Серафима Пант