Занапастила свою душу я - не тіло,
то мабуть, що прийшла й моя пора.
Невідане безумство завертіло,
як віхола, як вирій, як мара.
Не відаю де взялася сміливість,
чи то байдужість, чи то втрачена межа,
для мене із тобою все можливо.
Ти моя грань, на кінчику ножа.
Ти насолода, як п’янкий смак нектарину,
Ти наче крапля котру спрагла жде душа,
тебе я питиму ще довго, без упину,
перетворю на райдугу життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498598
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2014
автор: Наталія Дим