Пішли до неба твої сльози
І ллються на усенький світ.
Це променисті тії роси,
Що ранком умивають цвіт.
Печаль завжди тебе точила,
Я всюди бачу її слід.
Скажи мені, де твої крила?
Для чого був отой політ?
В твоїй печалі грузнуть люди,
Немов в сипучому піску,
Тебе нема, але ти - всюди...
Тебе, сміливу й боязку,
Завжди не бачили, нездари,
Як над тендітниим силуетом
Густішими ставали хмари...
Й не захиститись амулетом,
Нема рятунку від життя,
Воно тебе туди занесло,
Звідки немає вороття,
Але єство твоє воскресло...
І кожен стверджує, що ти вже мертва
Й що стукіт твого серця давно стих,
Не думаючи, що він також жертва...
Для мене ти живіша за живих.
Присвячено Валерії Дерев'янко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498420
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2014
автор: Рудий Сум