Осінь, осінь золотобагряна,
осінь – птаха, птаха без крила:
так давно у вирії кохана,
так давно нема її тепла.
Синьо-сині квіти незабудок
не зав’яли на моїм столі;
загубились свята поміж буднів,
будні – наче сірі журавлі.
Маю так багато що сказати,
прокричати хочу на весь світ:
Не женіть нас нелюди із хати,
не топчіть калини білий цвіт!
Осінь, осінь золотобагряна,
осінь – птаха, птаха без крила:
так давно у вирії кохана,
так давно нема її тепла.
Створено (26.03) 4.06.2003 року
м. Львів
Опубліковано:
1. "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. ІІ. Дрогобич: "Коло", 2004. - С. 58.
2. Моя пісня. Львів:"Сполом", 2004. 120 с.
С.94.
[i]Музика Семена Карпи[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498419
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2014
автор: Т. Василько