Знову вітер поміж вітами гуляє,
То шумить, то ніжну пісеньку шепоче,
Листя звеселіле лагідно торкає,
Вітами дерев заколисати хоче,
То здіймається у небо височенько,
Бавиться, літає, з хмарами гуляє.
Піджене одну до одної близенько,
Як зіллються, – зразу блискавка засяє,
Грім розкотисто і грізно загуркоче.
Ось дрібні з хмаринок сльози тихо ллються,
Листя, і траву, і квіти, й землю мочать, –
Вже рослини досхочу води нап’ються.
Я дивлюсь крізь скло на забавки природи,
І мене крилом самотність огортає
Дощової та слізливої погоди,
Ніби вітер, я – й нікого більш немає...
Дощ закінчився, природа спочиває,
Знов повітря пахне квітами і літом,
Бадьорить мене, легені наповняє
Свіжим і веселим тихим-тихим вітром.
21.07.2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498381
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2014
автор: Martsin Slavo