Так чи інакше всі дороги та алеї
(Якими би вони заплутаними не були)
Обов`язково приведуть мене до неї,
А безліч спогадів притягнуть, як міцні воли...
Та жінка, з ароматом кави у волоссі,
Не знає геть, що коїться з її думками.
Усе, що є чи так давно вже відбулося,
Пливе в річках її уяви, поміж снами.
Всі втрати на Землі (теперішні й колишні)
Здавалися нічим у порівнянні з небом.
Відлетіли, ніби цвіт квітневої вже вишні,
Його зірки ще далі, ніж змогла це Феба...
28.04 - 11.05.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498348
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2014
автор: Микита Баян