Дощ ллється по нашій авеню,
Пориви вітру шурхотять подоли,
Мій капелюх зліта. Молю,
Аби не впав додолу
Десь випікається свіженький хліб,
Десь в дівчини я чую ледь парфуми,
Собака гавкає вже десять тисяч діб
На проїжджаючі вагони гуми
А я стою, тримаю капелюха,
І граю музику моїх скрипальських струн.
А може вже мене ніхто не слуха...
Стою ж тут я вже безліч лун
Якби ж я міг побачити ту діву,
Що слухає мої сумнії мантри,
І знаю я, що їй, такій несмілій,
Так жаль мене, сліпого музиканта...
01.04.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498312
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 11.05.2014
автор: Eva Ganch