Так багато змінилося в світі:
Безліч вражень подій і речей.
Усе важче нашій планеті,
Її топчуть мільярди людей.
Всі біжать,поспішаючи дуже,
Забувають дивитись на те,
Як на сонці грає калюжа,
Як улітку липа цвіте.
Заклопотаний ти, пішоходе,
Наздогнати не можеш себе.
Сонце знову з-за обрію сходить,
Небо знову таке голубе.
Безліч часу втрачаємо марно,
Ми живемо у світі реклам.
І забули,в дитинстві як гарно
Дати волю босим ногам.
Ми живемо в собі і собою,
Ми встигаємо встигнути все.
І з безликою міста юрбою
Нас все далі від себе несе.
Нас чарують нові аромати,
Нас дивують сучасні міста.
Ми шукаємо та не знаходим,
Хоча відповідь зовсім проста.
Заспокійливе, втома, безсоння.
Шум моторів й мовчання сердець.
І не знає душа відпочинку
У полоні сталевих кілець.
У металі й бетоні закута
І засліплена блиском дзеркал.
Перестала бачити й чути.
Замість посмішки в моді оскал.
Зупиніться хоч раз. Очі в небо.
Подивіться, як сяє блакить.
Дайте вашій душі відпочити,
Бо життя—лиш у вічності мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498198
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2014
автор: Серафима Пант