Пам’ятаєш той день,
Коли ми востаннє пили каву?
Я тоді терпіти не могла цукор,
І досі його ненавиджу
На жаль, не в каві причина,
А причина в словах.
Адже в них так солодко тонути
І так легко все на світі забути
Крім почуттів, які дають життя.
Не потрібно цукру,
Коли є вдосталь солі,
Навіщо говорити про речі
Яких просто не існує,
A потім знову тонути в словах?
Купатися в ілюзіях приємніше,
Ніж в солоній дійсності.
Але це лиш на деякий час…
Рано чи пізно ти зрозумієш,
Чому я так ненавиділа цукор.
Тоді поряд не буде кави,
А будуть лише слова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498180
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.05.2014
автор: Iren Iren