У цьому році я конвалії не бачу,
ні те, як пахощам бузка бджола радіє.
Бо люд, як звір із автоматами тут скаче,
тому слабшає з кожним днем моя надія.
Цвіли сади, мабуть, не бачила і цього,
як не побачила і першую травицю.
У них немає ані мами, ані Бога,
бо їх господь - лише у пеклі д"яволиця.
Не усміхаються вони, а лиш регочуть,
для них це свято - наливають їм щоранку.
Нехай диявол їх до смерті залоскоче,
та до підлоги їх заверне лихоманка..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498067
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.05.2014
автор: Оксана Квитка