По шкірі холод, і мороз на скронях.
Така от передчасна сивина.
Шматок паперу, стиснутий в долонях.
Число моє навіки - однина.
Бо сам - самісінький. Як член чужого клану.
(хтось кинув фразу: "Ну ти і пошляк!").
Та навіть сперечатися не стану.
Ні з ким. Нізащо. Певно вже ніяк.
Не смію більше. Бо не маю права.
Не доторкнутись вже холодних вуст....
Пусти : і догорить моя заграва.
Без тебе я спалити не боюсь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498027
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.05.2014
автор: Fallen angel