Ведмежа паща піниться, кричить,
пручається, закована в кайдани,
з очей метає іскри і щомиті
вивержує погрозливі вулкани.
Гримить земля, налипли зграї мух
на шесть у дьогті викупану з гноєм,
йде з носа дим, в очах горить вогонь,
в багнюці лапи вже десятим слоєм.
Подохнуть мухи, крила обламавши,
згорить в своєму ж полум*ї ведмідь.
Бо хто ж пручається, кайдани не зламавши?
від котрих чорний вже на тілі слід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498025
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.05.2014
автор: JulKosh