Я кричу…

Я  хочу  крикнути  що  дужче
На  всю  Вкраїну  сивого  Дніпра,
Щоб  стали  ми  серцями  ближче
І  жили  так,  неначе  брат  й  сестра!

Я  можу  крикнути  щосили
На  висоту  Карпатських  гір,
Щоб  ми  боролися  до  самої  могили
За  вільну  думку  і  стремління  вир!

Я  вже  кричу  щодня:  -  Не  забувайте
Своє  коріння  й  паростки  ростіть,
Та  у  свідомості  своїй  плекайте
Слова  святі  безгрішно  жить!

Я  буду  голосно  невпинно  Вам  кричати
Про  дивовижну  й  незабутню  суть:
-  Кохання  істинне  Ви  хочете  пізнати?
Назавжди  приберіть  із  серця  лють!

Не  буду  я  ніколи,  навіть  тихо,
Мовчати  і  не  думати  про  те,
Що  найстрашніше  Українцю  лихо  -
Мовчазна  згода  в  небуття  просте!

Я  хочу,  можу  і  навіки  буду
Бажати  жити  Вам  сто  літ  без  бід...
Бо  серед  безлічі  римованого  блуду
Хтось  має  те  кричати  Вам  у  слід!

15.02.2010

*
Картина:  «Борімося  -  поборемо!»  
Автор  Шупляк  Олег
Картини  з  подвійним  змістом
http://arts.in.ua/artists/MrOlik/w/382521/

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497992
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.05.2014
автор: Serg