Моя стеля тріщить. Мої стіни на місці.
А моя голова, як і завжди, болить.
Мені тісно у цьому великому місті.
Я не чую ні вітру, ні хрускіт гілок,
Тільки ваші брехливі вісті.
Тут юрбиться сила силенна нікчем
І лиш стеля для мене - пустеля.
Я зачиню від вас її. Ключем.
Ви її заберете. Нестерпні ви всі,
Як вже вийшли за межі оселі.
Моє небо без хмар. Моє небо без зір.
Моє небо уже без нічого.
Там лише перекреслене ваше "повір".
Ви - це жах на Землі, ви нестерпні мені,
Ви з пророка зробили німого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497921
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2014
автор: Рудий Сум