На божевільному витку,
Крутім життєвім повороті,
Як я любив Вас отаку –
У дусі грішну і у плоті.
Ще не приборкану і ладну,
Ще не розкриту до кінця.
Мою Ви душу безпорадну
Зім’яли, ніби папірця.
І де ж дівалась обережність,
Не знав ні ангел, ані біс -
Нас шал в незвідану безмежність
Так легко брав і стрімко ніс.
Були ми всесвітом – два боги.
З небес нас скинув час, нажаль,
Прийшла розлука до порога
І обернула шал в печаль.
Вона різнула по живому,
Вогонь жаги все гас і гас.
І я не ставив більше кому,
Не так звертався я до Вас.
Вже не несли нас дикі коні,
У русло знов ввійшла ріка.
І розбудити квіти сонні,
Більш не змогла моя рука.
І тінь хитка на підвіконні
Вас відтепер вже не зляка,
І не обдасть вогнем долоні
Сльоза розлучення гірка.
Більш не проснуться квіти сонні,
Безумний шал в серцях погас.
Ми на однім іще пероні,
Але маршрути різні в нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497915
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2014
автор: Івашина В.І. 2