Вони шукають Ельдорадо,
Спаливши все нове,
Ці знавіснілі колоради
Руйнують все живе.
Їх не лякає власна вбогість,
Всі, як один, німі й незрячі,
Продали душу й совість,
Яке їм діло, що дитина плаче?
Чи не набридли ще окови,
І треба вам повадиря?
Ви вже забули рідну мову,
Не можете без нагая.
Чи співи ті дівочі,
Сади такі вишневі,
Чи тихі літні ночі
Віддати москалеві?
Хіба для них хрущі гуділи?
Хіба над ними місяць сяяв?
Не для таких зірки світили
І соловейко серце краяв!
Та наш садок цвістиме.
Співатимуть птахи пісень.
В нас серце незгасиме,
А не проста мішень!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497911
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2014
автор: LizaZ