Світло вітру
не згасити.
Зігріває
землю, квіти.
Увесь світ у
цвіт вбирає:
всебарвисто,
неокрає.
І ромашки,
мов корали,
всю стежину
обіймали.
А волошки
поливає
сяйво-промінь
водограєм.
І сокирки
дрібноокі
та льонкові
жовті щоки.
Вітер світлу
щось шепоче,
дощ дарує
неохоче.
Освіжає
літню спеку,
то самотньо
втік далеко.
Тихий вітер й
промінь сонця -
Мов знайомі
незнайомці.
07.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497908
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2014
автор: Андрій Пульсар