І нехай я залишуся в пам'яті,
Хоч в цих буквах і в цих словах.
Ми із вами усі звичайні є,
Лиш не зараз і не в цей час.
Вітер з хвилями грає приторно,
Він відкритий до всіх завжди.
Може треба в нього повчитися,
Розмивати брудні стежки.
Що ж ти граєшся, не чіпай мене,
Маєш воду, вона твоя.
Не підкорена, незвичайна є,
І водночас така стрімка.
Доторкнутися б неможливо, жаль,
Ти тікаєш, уже нема.
Заграєш собі, загравай собі,
Це стихія така твоя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497851
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2014
автор: Кіра Рубінова