Не віда сну, щодень вирує
у долах Полтви древній град,
до неба тягне вежі-руки
і квітне квітом, наче сад.
[i]Приспів:[/i]
[i]Він був! Він є! Завжди він буде –
прадавній, вічно юний Львів
й ніхто ніколи не погубе
стола князів і королів!!![/i]
Не спаде лист зелений в жовтні,
дрімають леви до пори –
допоки вітер синьо-жовті
над містом пестить прапори.
[i]Приспів.[/i]
Шуми щодень, прадревній Львове,
під сонцем вічно молодим;
тобі клянемося в любові –
для нас ти завше є святим!
[i]Приспів.[/i]
Створено 7. 10. 2002 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. - 120 с.
С. 9
[i]Музика: Євгена Заставного[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497776
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2014
автор: Т. Василько