Не вистачає сил на останній подих
Горло зжимає від пекучого дотику
Віски розривають судоми від втоми
Тихий крик серед ночі у напівголос .
Серце у затяжному безглуздому траурі
Скрегоче та ниє, ніби із себе ж сміється
Потік непроханих удушливих спогадів
Ломить, викручує і скручує навиворіт.
Звуки музики чомусь не рятують,
А ще більше стукають по нервах
Яких уже наїлись і потравились
Ті, хто колись вірили у вигадки.
Усе навколо кричить і завиває
У безумній мертвій глухій тиші
Тіні словами перекидаються
Розсіюючись
У німім ледь подиху
Напередодні світанку...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497773
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2014
автор: Сабріна