Гологір зелена світа,
у житах волошок цвіт,
тільки явір серед літа
весь у золоті стоїть.
Тут прощались батько з сином –
два повстанці в цій порі,
і цвіли волошки синьо
рано-вранці, на зорі.
Склалась так бійцівська доля:
тільки смерть чужа! й своя…
Засвистіли кулі в долах,
вмовкла пісня солов’я…
На останньому патроні
згасло двох сердець биття;
впав листок із зелен-крони
й полетів у небуття…
Батько й син лежать у полі,
синій цвіт навкруг зів’яв,
і на явір смутком долі
жовтень золотом упав.
І відтоді в Гологорах,
як журба минулих літ,
серед долів в зелен-горах
явір в золоті стоїть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497758
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2014
автор: Т. Василько