Коли сонце сяде на сході
І закрутиться навколо землі
В австралії вода потече в інший бік, а
Моря вийдуть із берегів
топлячи сушу материків
Знищать усе від японії до аляски
Знищать навіть цуциків хаскі
З їхніми пустими очима
Кольору льодовиків
Ось тоді я нарешті побачу
Ось тоді я нарешті відчую
Як я у тобі зникаючи
Себе крок за кроком лінчую
Ніби алкоголіка мене непокоїть
Відсутність льоду у віскі
Якщо віскі це життя, звичайно,
А лід це ти, звісно.
Я сам робив цей вибір,
Зважував за і проти
Питав у ясеня, навіть,
І ясен сказав:
Доти, доки ти говориш з деревами, братка,
Ти достатньо безумний і мудрий, щоб
Взяти життя за жабри
Щоб витрясти з нього останні фунти
Ти можеш стати усім
Навіть бомжем з сусідньої вулиці
Навіть дощем за її вікном
Але ти ніколи не зможеш позбутися того,
Що трапилося з тобою чи з нею окремо чи з вами
Разом.
Тому будь готовий завжди до її
Періодичних, ніби преса, появ у твоєму житті
Тренуй свої біфідобактерії вбивати метеликів в животі
І пам'ятай: минуле й теперішнє це два кореші,
Що сидять в барі за одним столом,
а майбутнє - та краля у стійки, з якою кожен з них сцить познайомитись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497728
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.05.2014
автор: Max_Zadvorsky