Дорога -
тривала анестезія,
чужі обійстя -
периферійні
і жодних
вимушених знайомих,
і тільки
сонце у непритомі
на плечах обрію
полягло.
Ця довга гра
у мовчання з днями,
коли сумлінно плетеш
ногами
на свист
чи поклик,
і по руці
стікають
чиїсь короткі спроби
стояти
поряд
твоїй подобі,
мов одноденки
на пустирі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497719
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.05.2014
автор: Іванна Шкромида