Мовчання стане,
Початком драми ножем у боці,
Не згоїть рани,
Порве кусками ця скалка в оці,
Накотить сльози,
В пересторозі щось пробурмоче,
Підуть відкоси
І щезнуть роси, на тлі співочім.
Ну де ж ти, друже,
У слові дужий? - вставати треба!
Занепад мружить
В брудній калюжі із сяйва неба.
Одна надія
У серці тліє за мить блаженну.
У гіркоті я,
Одна лиш мрія, й та нездійсненна.
Пробігло вовком
Життя, та й змовкло, принишкло наче,
Укрилось сховком,
Немає толку, сидить і плаче...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497717
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.05.2014
автор: ukran