Дивуюсь... Наче уві сні
Пливуть-сумують сірі хмари,
І мов рожеві окуляри
На очі хтось вдягнув мені.
Рожевим став весь небокрай,
Неначе соком із малини
Малює в небі хтось картини -
Відтінків сонячний розмай.
Контрастом зшиті небеса:
Ті хмари, що в грозу бувають
Всю ніжність вечора вбирають–
Яка це неземна краса!
В повітрі холод від дощу,
Вдень заливав щедро дороги,
Й наскрізь промокли мої ноги –
Образу з серця відпущу.
Пробачу вітру краплепад,
І туги на душі немає.
Така краса тоді буває,
Коли стає дощ сонцю брат.
Милуюсь, доки ясне ще
За обрієм не заховалось.
Воно сьогодні постаралось
Створити казку із дощем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497705
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.05.2014
автор: Серафима Пант