Рожевий вечір

Дивуюсь...  Наче  уві  сні
Пливуть-сумують  сірі  хмари,
І  мов  рожеві  окуляри  
На  очі  хтось  вдягнув  мені.
Рожевим  став  весь  небокрай,
Неначе  соком  із  малини
Малює  в  небі  хтось  картини  -
Відтінків  сонячний  розмай.
Контрастом  зшиті  небеса:
Ті  хмари,  що  в  грозу  бувають
Всю  ніжність  вечора  вбирають–
Яка  це  неземна  краса!
В  повітрі  холод  від  дощу,
Вдень  заливав  щедро  дороги,
Й  наскрізь  промокли  мої  ноги  –
Образу  з  серця  відпущу.
Пробачу  вітру  краплепад,
І  туги  на  душі  немає.
Така  краса  тоді  буває,  
Коли  стає  дощ  сонцю  брат.
Милуюсь,  доки  ясне  ще  
За  обрієм  не  заховалось.
Воно  сьогодні  постаралось
Створити  казку  із  дощем.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497705
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.05.2014
автор: Серафима Пант