Запеклих, не пече вогонь –
Вони давно обпечені вогнями.
І сила їх мозолистих долонь –
Війною загартовані й боями.
Їм боротьба – єдиний сенс життя,
Але про це не пишуть мемуари.
Нема до ворога хвилини співчуття –
Лише контрольні постріли й удари.
Вогонь, запеклих, зовсім не пече,
Вогонь, запеклих, просто зігріває.
І кров із ран, хоробрих, не тече.
Безсмертних, жодна куля не вбиває.
Запеклих, час не зітре імена.
Ніколи дощ не змиє їх з граніту.
Лиш тільки Революція й війна
Народжують героїв цього світу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497620
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.05.2014
автор: Бойчук Ігор