"Ти не любив мене?…. "

Ти  не  любив  мене.
А  просто  віддавав  в  мої  долоні  свої  сни
І  серед  ночі  до  себе  сильніше  тиснув...
Ти  не  любив  мене...

Ти  не  любив,
Та  з  твоїм  сонним  голосом  я  ранок  починала
І  наче  пташка  цілий  день  літала...
Ти  не  любив...

Ти  не  любив,
Але  я  мліла  від  твоїх  очей  -  
У  них  і  рідне  щось,  і  вічне...
Ти  не  любив...

Ти  не  любив  мене  ніколи!  Не  любив?
Але  твої  слова  ще  досі  в  пам'яті  душі!...
У  вікна  просяться  дощі,
А  ти  мене  ніколи  не  любив...

Ти  не  любив?

А  якщо  вранці  ти  цілуєш  мої  плечі
І  дихаєш  у  шию,  і  мовчиш,
І  бережно  волосся  миєш,  щоб  не  попадало  в  очі,
І  мажеш  кремом  всі  сухі  сліди  на  шкірі...
І  в  очі  дивишся,  що  розсипаюсь  на  клітинки,
І  кутаєш  в  свої  сорочки,  і  ховаєш  у  кутки,
І  пальцями  проводиш  кожен  міліметрик  тіла,
І  палиш  мене  серцем,  подихом,  вогнем  -  
Ти  хочеш  краще,  ніж  було!
Я  обіцяла  буде  краще!...

Не  відпускай  мене,
Бо  кисень  не  вдихаю  я,
А  тільки  запах  твого  дому...

І  коли  ти  десь  там,  а  я  десь  тут  -
Життя  не  те  і  я  не  та..

Я  твоя  дівчинка..
Маленька  божевільна  дівчинка  
Із  небом  у  очах,
І  з  своїм  серцем  у  руках...

Візьми  собі,  мені  воно  не  треба...
Без  нього,  кажуть,  жити  легше,
Ну,  нехай...

Приходь  колись  в  мій  сон,
Під  ранок  -  я  буду  щаслива!
Як  добре,  що  у  світі  є  десь  ти,
А  біля  мене  є  твоя  частина...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497418
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2014
автор: Павлина Косар