Проснітеся раби дурні,
Проснітеся благаю.
Служити досить Сатані,
Збудітеся волаю.
Печаль рве груди і жалі
І душу роздирає.
Як наймити в своїй землі,
А іншої немаєм.
Пора вже витерти соплі,
Ординців з дому гнати.
Вставати в хаті із колін
Пора вже вили брати.
Чи мо забулися чиї,
Онуки ваші й діти.
Щоб знов трусилися в Кремлі,
Нам мабуть досить тліти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497268
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 06.05.2014
автор: Дід Миколай