Не правда, людоньки, не правда,
В любові терміну немає,
Не вихід це і не розрада,
Любов є вічна, не зникає.
І сірий світ здається дивом,
І сон приймає насолоду,
Немов все вперше, все красиве,
Немов пролив цілющу воду.
Коли у парі вмить набридне
Цей світ мистецтва, вічні зорі,
Кохання робиться огидне,
У вічне щастя входить горе.
Це горе вже не відвернути,
Розлука входить із пилою,
Їй легко міст перевернути,
І зіпсувати комусь долю.
Не винний той, хто ще кохає,
Не в радість в зайве лити сльози,
Любов примхливо обирає,
У слід лишаючи морози…
29.11.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497147
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.05.2014
автор: Назарій Андрійчук