Тоді, як гинули катари,
стовпи стояли вогняні
і пасмом диму йшли за хмари
тіла їх, зранені в борні.
Із пут лукавого закону
виборювався їхній гурт
біля Без’є, під Каркасоном,
біля фортеці Монтсегюр.
Їм відкривалася дорога,
їм опускалися мости—
вони ішли до свого Бога,
до ідеала чистоти.
Вікторія Торон
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497110
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 06.05.2014
автор: Вікторія Т.