Звідки сину тебе виглядати ,
Із яких задимлених доріг…
Ти пішов Вкраїну захищати,
А від кого,так збагнуть не зміг.
Плачуть мальви білі коло хвіртки,
Верби сльози ронять над ставком,
Я самотня вже не маю віри,
Що побачусь серденько тобов.
Україна мліє і ридає ,
Бо безглуздо діти її мруть ,
Не одна вже матінка чекає,
А сини в землі сирій лежать.
Ой, та що ж це діється у світі,
Хто із горла полум’я дмухає,
Щоб вбивались між собою діти,
Ви ж зросли в одних долонях мами!
Ворогам усім прощати треба,
Блудний взяв їх душі у полон,
Та не буде прощення на небі
Тим, хто матір кидає в вогонь.
5.05.14р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497094
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.05.2014
автор: леся квіт